І от, нарешті, зима починає видихатися... Пішли холоди з заметілями
кудись далеко, а все частіше виглядає тепленьке сонечко і радує всіх
своїм теплом. У повітрі пахне весною, радістю і ще чимось таким
дивовижно ніжним і надзвичайним, що хочеться на вулицю, на природу. І
недарма, адже на прогрітих пагорбах з’явились перші підсніжники, ще
несміливі, маленькі, тендітні, але вперто нагадують всім, що вже не за
горами весна-красна. І серце стрибає від радості, від щастя, бо все в
природі оживає, наповнюється життєдайними соками землі, починає цвісти.
Що може бути чарівнішим, ніж пробудження природи! Набухають бруньки,
з’являються липкі зелені листочки, вистромлюються з землі перші квіти — а
це така радість, таке щастя! А яке небо! Небо несказанно чисте,
синє-синє, а в ньому летять і летять пташки. Вони повертаються з вирію
додому і своїм співом звеселяють землю. Все живе радіє весні. І твоє
серце наповнюється натхненням, радістю і щастям. Дивовижна пора року,
неповторна, адже кожен новий день виповнений подіями, ти тільки
придивись, прислухайся... У всьому дивовижна гармонія і злагодженість. З
тепленької, прогрітої ніжним сонечком землі, на світ з’являються
чарівні квіти, і радують нашу душу дивними і неповторними кольорами і
формою. У чарівну музику весни щодня вплітаються нові звуки, дивовижні
мелодії та маленькі виконавці, і створюється неповторна чарівна
симфонія, яка звучить над весняний світом і наповнює серце людини
ніжністю, радістю і любов’ю. І ці одвічні, але кожної весни оновлені
почуття, здіймають тебе над буденним світом і несуть у чарівний і
дивовижний світ казки, де ласка, любов, радість огортають тебе
невидимими крильми і дарують цілий світ.
